ALICJA BIEŃ & ALICJA TARKOWSKA АДВОКАТСЬКІ КАНЦЕЛЯРІЇ ТА ПАРТНЕРСЬКІ КАНЦЕЛЯРІЇ
Павілонська 47
91-487 Лодзь, Польща
тел. +48 42 630 40 10
факс +48 42 630 97 00
kancelaria@alicjabien.pl
автор
НАВІГАЦІЯ
Конкурентне право
Правила конкурування на польському ринку регулюються на двох рівнях:
- по-перше, з метою підтримання конкуренції на ринку та запобігання її порушенням, в інтересах суспільства впроваджується Закон про конкуренцію та захист прав споживачів (далі: захист конкуренції), аналогічний законодавству ЄС.
- по-друге, з метою усунення недобросовісної конкурентної поведінки в індивідуальних відносинах між підприємцями впроваджено Закон про боротьбу з недобросовісною конкуренцією (далі: боротьба з недобросовісною конкуренцією).
Різниця між застосуванням кожного з цих правових режимів:
- Захист конкуренції здійснюється для забезпечення розвитку та захисту конкуренції на ринку, в суспільних інтересах, тобто всіх суб’єктів, присутніх на ньому, включаючи підприємців та споживачів. Цілі реалізуються Управлінням з питань конкуренції та захисту прав споживачів (далі – UOKiK , Голова UOKiK). Управління вживає заходів в адміністративному порядку, його роль – розгляд конкретної справи, збір всіх необхідних доказів для належної її оцінки та покладення на підприємців зобов’язань, спрямованих на усунення діяльності, що порушує стан конкуренції на ринку. У рамках провадження Управління з питань конкуренції та захисту прав споживачів може запросити інформацію у підприємця, але також провести у нього еревірку, щоб встановити обставини чи отримати докази.
- Боротьба з недобросовісною конкуренцією передбачає дії, спрямовані на запобігання та протидію недобросовісній конкуренції у підприємницькій діяльності, зокрема в промисловому та сільськогосподарському виробництві, будівництві, торгівлі та послугах – в інтересах конкретних підприємців та клієнтів, тобто в індивідуальних питаннях. Спори вирішуються загальним судом в інтересах індивідуального суб’єкта. Це суб’єкт, який вважає себе потерпілою стороною, яка подає справу на розгляд до суду та доводить свої претензії (твердження); має переконати суд у своїй позиції, щоб суд виніс рішення на його користь. На відміну від провадження в Управлінні з питань конкуренції та захисту прав споживачів, зазначеного в пункті 1, суд не здійснює жодної діяльності з власної ініціативи, не проводить збору жодних доказів з власної ініціативи , і його вирок має наслідки лише для конкретних сторін. Більше інформації на цю тему можна знайти на веб-сайті Управління з питань конкуренції та захисту прав споживачів: https://uokik.gov.pl/
Захист конкуренції на ринку, що здійснюється в суспільних інтересах
Положення регулюють принципи протидії практикам які мають на меті обмеження конкуренції, а також протидії антиконкурентним концентраціям підприємців, якщо ці практики або концентрації спричиняють або можуть спричинити наслідки на території Республіки Польща.
Практики, які обмежують конкуренцію, полягають у:
- укладенні угод, що обмежують конкуренцію
- зловживання домінуючим становищем.
Угоди, що обмежують конкуренцію
Відповідно до закону, угоди що обмежують конкуренцію, заборонені.
Є широке визначення угоди, відповідно до закону, угоди – це:
a) договори, укладені між підприємствами, між асоціаціями підприємств і між підприємствами та їх асоціаціями, або певні положення цих договорів
б) домовленості, досягнуті в будь-якій формі двома або більшою кількістю підприємств або їх асоціаціями,
в) постанови або інші акти асоціацій підприємств або їх статутних органів.
Було впроваджене дуже широке визначення угоди, мається на увазі не тільки письмова угода, це будь-який спосіб домовитися про поведінку, навіть в усній формі. Метою запровадження такого широкого поняття була заборона будь-яких антиконкурентних, скоординованих дій підприємців.
Щоб угода була заборонена, її метою або наслідком має бути усунення, обмеження або іншим чином порушення конкуренції на ринку, якого стосується угода так званий відповідний ринок). Тому мова не йде про необхідність у доведенні виникнення негативного наслідку, самої мети достатньо, щоб угода була заборонена.
Положення впроваджують приклади заборонених угод, згідно з ними, заборонені угоди, метою чи наслідком яких є усунення, обмеження чи інше порушення конкуренції на відповідному ринку, зокрема шляхом:
1) встановленні, прямо чи опосередковано, цін,
2) встановленні, прямо чи опосередковано, інших умов закупівлі або продажу товарів;
3) обмеженні або контролю виробництва чи збуту та технічного прогресу чи інвестицій;
4) поділ ринків збуту або закупівлі; наприклад: застосування на двох сусідніх географічних ринках різних договорів до одних і тих же груп клієнтів
5) застосування в аналогічних договорах з третіми особами обтяжливих або неоднорідних умов договору, що створюють таким чином різні умови конкуренції для цих осіб;
6) обумовлення укладення договору прийняттям або виконанням іншою стороною іншої послуги, яка не має матеріального або звичайного зв’язку з предметом договору;
7) обмеження доступу до ринку або усунення з ринку підприємств, на які не поширюється угода;
8) домовленість підприємців, які беруть участь у тендері, або цих підприємців та підприємця, який організовує тендер, щодо умов поданих пропозицій, зокрема обсягу робіт або ціни.
З вищевикладеного випливає, що каталог угод, зазначений в положеннях, є зразковим, і будь-яка угода, метою чи наслідком якої є усунення, обмеження чи інше порушення конкуренції на відповідному ринку, буде заборонена.
Угоди, у випадку їх заборони, також є недійсними. Це означає, що вони не носять для підприємців обов’язкового характеру.
Підводячи підсумок: UOKiK може проводити адміністративні процедури для усунення угод з ринку, які обмежують конкуренцію на ньому. Мова йде про домовленості між підприємцями, наслідком або метою яких є порушення конкуренції на ринку, зокрема її усунення або обмеження. Якщо скоординована дія дійсно має таку мету чи наслідок, угода є забороненою і недійсною.
Виключення із заборони угод, що обмежують конкуренцію
Не кожна угода, яка є потенційно антиконкурентною, заборонена. Введено винятки із заборони угод, які обмежують конкуренцію. Це дві групи включень:
Виключення з огляду на частку на ринку суб’єктів, що домовляються:
a) Заборона не поширюється на угоди, укладені між конкурентами – якщо їх сукупна частка на відповідному ринку, якого стосується угода, не перевищує 5%;
б) Заборона не поширюється на угоди, укладені між підприємствами, які не є конкурентами, – якщо частка будь-якого з них на відповідному ринку, якого стосується угода, не перевищує 10%.
Мається на увазі те, що враховуючи незначну частку на ринку підприємців, які досягли згоди, вони не здатні негативно впливати на конкуренцію на ринку, тому Управління з питань конкуренції та захисту прав споживачів не займається такими несуттєвими ситуаціями, які є несуттєвими з точки зору захисту конкуренції на ринку.
При цьому законодавець одночасно прийняв, що деякі угоди мають принципово негативний вплив на ринок, а тому повинні бути усунені, незалежно від частки на ринку суб’єктів, що домовляються. З цих міркувань прийнято, що виключення на підставі частки на ринку не застосовуються у випадку таких угод, наприклад:
1) встановлення цін,
2) встановлення інших умов закупівлі або продажу товарів;
3) обмеження або контролювання виробництва або збуту
4) обмеження або контролювання технічного прогресу або інвестицій;
5) розподіл ринков збуту або закупівлі;
6) домовленість суб’єктами господарювання, які беруть участь у тендері, або цими суб’єктами господарювання та підприємцем, який є організатором тендеру, умов поданих тендерних пропозицій, зокрема обсягу робіт або ціни.
Заборона також не поширюється на угоди, які водночас:
1) сприяють покращенню виробництва, дистрибуції товарів або технічному чи економічному прогресу;
2) надають покупцеві або користувачеві відповідну частку вигод, що випливають з угод;
3) не накладають на зацікавлених підприємців обмежень, які не є необхідними для досягнення цих цілей.
4) не створюють можливостей для цих підприємств усунути конкуренцію на відповідному ринку стосовно значної частки зазначених товарів.
Ідея полягає в тому, щоб виключити із заборони угод, що обмежують конкуренцію, тобто такі домовленості, які, однак, мають позитивний вплив на ринок і цей позитивний вплив домінує над негативним впливом, метою якого є обмеження конкуренції. Наприклад, це угоди, які сприяють полегшенню дистрибуції товару і, водночас, зменшенню витрат на цю дистрибуцію. Це означає, що вони також враховують інтереси суб’єктів, для яких товари розподіляється і не заборонені з цих причин.
У кожному випадку, коли підприємці, які беруть участь в угоді, посилаються на звільнення від заборони, вони повинні довести наявність її передумов в рамках провадження в Управлінні з питань конкуренції та захисту прав споживачів.
Зловживання домінуючим становищем
Антимонопольне законодавство також забороняє зловживання домінуючим становищем, оскільки це чергова практика, яка обмежує конкуренцію.
Домінуюче становище підприємця на ринку – це положення, яке дає йому змогу запобігти ефективній конкуренції на відповідному ринку, надаючи йому можливість здійснювати діяльність значною мірою незалежно від конкурентів, контрагентів та споживачів. Вважається, що підприємство займає домінуюче становище у випадку, якщо його частка на відповідному ринку перевищує 40%.
Можна мати домінуюче становище, законодавець забороняє його зловживання, тобто дію чи бездіяльність, що негативно впливає на стан конкуренції на ринку.
Зловживання домінуючим становищем полягає, зокрема, у:
1) пряме або опосередковане встановлення несправедливих цін, у тому числі надмірно високих цін або надзвичайно низьких, віддалених умов здійснення оплати або інших умов закупівлі або продажу товарів;
2) обмеження виробництва, збуту або технічного прогресу на шкоду контрагентам або споживачам;
3) застосування в аналогічних договорах з третіми особами обтяжливих або неоднорідних умов договору, що створюють різні умови конкуренції для цих осіб;
4) обумовлення укладення договору прийняттям або виконанням іншою стороною будь-якої іншої послуги, яке не має матеріального чи звичайного зв’язку з предметом договору;
5) протидія розвитку умов, необхідних для створення або розвитку конкуренції;
6) нав’язування підприємством обтяжливих умов договору, які дають йому необґрунтовані вигоди;
7) поділ ринку за територіальними, асортиментними або суб’єктивними критеріями, наприклад неоднакове ставлення до суб’єктів на ринку, або виведення одного і того ж товару на різні місцеві ринки на різних умовах, наприклад за різними цінами.
Як і у випадку з угодами, каталог заборонених зловживань домінуючим становищем також носить зразковий характер.
Юридичні дії, які становлять зловживання домінуючим становищем, є повністю або частково недійсними. Це означає, що підприємець, якому домінуючий суб’єкт нав’язав несправедливий договір, не повинен його виконувати, договір не носить для нього обов’язкового характеру і є недійсним.
Рішення щодо практик, які обмежують конкуренцію
Як зазначалося, практики обмеження конкуренції перевіряються Управлінням з питань конкуренції та захисту прав споживачів. Метою проваджень, ініційованих Управлінням, є усунення їх з ринку, щоб не постраждав при цьому стан конкуренції.
Управління самостійно ініціює провадження, для цього не потрібна заява, хоча відповідна потерпіла сторона може подати таку заяву до Управління.
Управління з питань конкуренції та захисту прав споживачів завершує провадження, виносячи рішення.
Голова Управління приймає рішення про визнання цієї практики обмежувальною для конкуренції, якщо виявить порушення заборон, зазначених вище.
Шляхом прийняття рішення голова Управління наказує припинити цю практику.
У рішенні Президент Управління може наказати з метою припинення практики або усунення її наслідків, вжити відповідні заходи, тобто:
1) внесення змін до договору;
2) забезпечення іншим суб’єктам постачання певних продуктів або надання певних послуг на недискримінаційних умовах.
Ці заходи мають бути пропорційними тяжкості та виду порушення та необхідними для його припинення або усунення його наслідків. Президент Управління з питань конкуренції та захисту прав споживачів може додатково покласти відповідальність за порушення підприємцем заборони практик, що обмежують конкуренцію, на особу, яка керує підприємством і яка в рамках виконання своїх функцій навмисно допустила порушення цих заборон цим підприємством.
Концентрації підприємців
У суспільних інтересах Управління з питань конкуренції та захисту прав споживачів також контролює концентрацію підприємців, якщо така концентрація може негативно вплинути на стан конкуренції на ринку.
Підкреслимо, що саме перед проведенням концентрації потрібно повідомити Управління про намір її здійснення. Таким чином, Управління перевіряє концентрацію перед її проведенням і вирішує, чи може бути здійснена саме перед її реалізацією.
Управління не зацікавлене у перевірці несуттєвих концентрацій як таких, що не впливають на ринок, тому положення регулюють, намір про проведення яких саме концентрацій слід повідомити Управління.
Про намір провести концентрацію потрібно повідомити Голову Управління, якщо:
1) сукупний світовий оборот підприємств, які беруть участь у концентрації у фінансовому році, що передує року повідомлення, перевищує еквівалент 1, 000, 000, 000 євро або
2) загальний оборот на території Польщі підприємств, що беруть участь у концентрації у фінансовому році, що передує року повідомлення, перевищує еквівалент 50, 000, 000 євро.
Зобов’язання полягає в намірі:
1) злиття двох або більше незалежних підприємств;
2) поглинання – шляхом придбання або набуття акцій, інших цінних паперів, часток або будь-яким іншим способом – прямого чи опосередкованого контролю над одним або декількома підприємствами одним або більшою кількістю підприємців;
3) створення підприємствами спільного підприємства;
4) придбання підприємством частини майна іншого підприємства (всього або частини підприємства), якщо оборот, реалізований за допомогою цього майна протягом будь-якого з 2 фінансових років, що передували повідомленню, перевищив еквівалент 10, 000, 000 євро на території Республіки Польща.
З метою усунення необхідності інформування про намір проведення концентрації, що не впливатиме на ринок, запроваджено каталог виключень із обов’язку інформування. У законі зазначено, що про намір концентрації, серед іншого, не потрібно інформувати у випадку, якщо:
1) оборот підприємства, над яким має відбутися набуття контролю, не перевищив на території Республіки Польща протягом будь-якого з 2 фінансових років, що передують повідомленню, еквівалент 10, 000, 000 євро;
2) що полягає у тимчасовому придбанні або набутті фінансовою установою акцій або часток з метою їх перепродажу, якщо предметом господарської діяльності цієї установи є інвестування в акції або частки інших підприємців самостійно або на чужий рахунок, за умови, що такий перепродаж відбудеться до закінчення одного року з дати придбання або набуття, і що:
a) ця установа не повинна здійснювати права на ці акції або частки, крім права на отримання дивідендів, або
б) реалізовує ці права виключно з метою підготовки перепродажу всього або частини бізнесу, його майна або цих акцій чи часток;
3) що полягає у тимчасовому придбанні або набутті підприємством акцій або часток з метою забезпечення вимог, за умови, що воно не здійснюватиме прав на ці акції або часток ,за винятком права на їх продаж;
4) що виникає в ході провадження у справі про неплатоспроможність, за винятком випадків, коли особа, яка має намір взяти під контроль або придбати частину майна, є конкурентом або належить до капітальної групи, до якої належать конкуренти придбаного підприємства або частина майна якого набувається
5) підприємці, що належать до тієї самої капітальної групи.
Зі сказаного вище випливає, що Управління з питань конкуренції та захисту прав споживачів перевіряє лише ті концентрації, які настільки суттєві, що можуть загрожувати конкуренції на ринку. Законами встановлено, які типи концентрацій підлягають інформуваню, наприклад, злиття, але також вводять критерії для проведення оцінки того, чи стосується дана концентрація таких великих суб’єктів господарювання, що її фактична реалізація може негативно вплинути на ринок.
Рішення з питань концентрації
Управління шляхом прийняття рішення може надати згоду на концентрацію, заборонити концентрацію або надати умовну згоду на її виконання.
Голова Управління, приймаючи рішення, дає згоду на концентрацію, внаслідок якої конкуренція на ринку суттєво не обмежуватиметься, зокрема шляхом створення або зміцнення домінуючого становища на ринку.
Голова Управління своїм рішенням надає згоду на концентрацію, коли – після того, як підприємства, які мають намір провести концентрацію, відповідають умовам, зазначеним у рішенні – конкуренція на ринку не буде суттєво обмежена, зокрема шляхом створення або зміцнення домінуючого становища на ринку.
Голова Управління може за допомогою умовного рішення покласти зобов’язання на підприємство або підприємства, які мають намір здійснити концентрацію або прийняти їх зобов’язання, зокрема.
1) продажу всього або частини майна одного або кількох підприємств
2) відмови від контролю над конкретним підприємством або підприємствами, зокрема шляхом продажу певного пакета акцій або часток, або звільнення з посади члена органу управління або нагляду одного або декількох підприємців,
3) надання ліцензії на виключні права конкуренту
– зазначення у рішенні строку виконання умов.
Голова Управління забороняє шляхом прийняття рішення проведення концентрації, в результаті якої конкуренція на ринку буде суттєво обмежена, зокрема шляхом створення або зміцнення домінуючого становища на ринку.
Санкції за порушення конкуренції
Здійснюючи діяльність в інтересах конкуренції на ринку, Голова Управління може накласти санкції на підприємців, які порушують заборони, зазначені в Законі.
Голова Управління може накласти на підприємство штраф шляхом прийняття рішення у розмірі не більше 10% обороту, отриманого у фінансовому році, що передує року накладення штрафу, якщо підприємство навіть ненавмисно:
1) порушив заборону укладення угод, що обмежують конкуренцію або порушив заборону зловживання домінуючим становищем.
2) Здійснив концентрацію без згоди Голови Управління;
Голова Управління може накласти штраф у розмірі до 2, 000, 000 злотих у випадку, якщо особа, яка керує підприємством, навмисно призвела до порушення заборони підприємством на укладення угод про обмеження конкуренції.
Штраф може бути накладений на керівника лише шляхом прийняття рішення про накладення штрафу на підприємця.
Правила визначення розміру штрафу
Накладений грошовий штраф має бути адаптований до конкретної ситуації, конкретного порушення законів та впливу цього порушення на конкуренцію на ринку.
Голова управління при визначенні розміру накладеного штрафу враховує, зокрема, обставини порушення підприємцем положень Закону та попереднього порушення підприємцем положень Закону, а також період, ступінь і наслідки для ринку спричинені порушенням положень Закону, а ступінь порушення оцінюється Головою Управління з урахуванням обставин порушення, діяльності підприємця, яка була предметом порушення та специфіки ринку, на якому мало місце порушення;
При визначенні розміру штрафів Голова Управління також враховує помякшувальні або обтяжуючі обставини, які виникли у справі.
Каталог враховуваних передумов не є закритим, а передумови також не визначені. Причина в тому, що кожен випадок різний, конкуренція на кожному ринку різна і також змінюється з часом, тому штрафи накладаються на розсуд Голови Управління і їх точне математичне визначення в законі неможливе.
Відмова або зменшення розміру штрафу в питаннях угод, що обмежують конкуренцію
Підприємець, який уклав договір, що обмежує конкуренцію, може подати заяву Голові Управління про:
1) відмови від накладення грошового штрафу за порушення заборони або
2) зменшення розміру грошового штрафу за порушення заборони.
Подання цих заяв передбачає визнання підприємством порушення та розкриття його обставин. Законодавець, за прикладом ЄС, ввів таку можливість враховуючи те, що виявлення угод, що обмежують конкуренцію, часто буває непросто. Тому передбачена можливість уникнення покарання або значне його зменшення в обмін на розкриття порушення та його обставин.
Боротьба з недобросовісною конкуренцією
Положення, як ми вже згадували, стосуються індивідуальних відносин між підприємцями.
Вони припускають, що підприємець, якого торкнувся акт недобросовісної конкуренції, може подати відповідний позов до суду. Метою розгляду такої справи є оцінка судом даного поводження іншого підприємця та можливе вжиття судом правових заходів для усунення порушення та його наслідків.
Акт недобросовісної конкуренції
Акт недобросовісної конкуренції – це дія, що суперечить закону або належній практиці, якщо вона загрожує або порушує інтереси іншого підприємця або клієнта. Це так зване загальне положення, яке встановлює істотні умови, яким повинна відповідати дане поводження, щоб вважатися актом недобросовісної конкуренції.
Позивач у справі (особа, яка подає позов) повинен довести, описуючи дію, яку оскаржує, що:
- це суперечить закону або належній практиці (однак ви повинні вказати конкретне положення, яке порушується, або продемонструвати існування доброї практики, що застосовується на ринку, яка порушується)
- загроза або порушення інтересу іншого підприємця або клієнта зазначеним вище поводженням.
Положення містять приклад каталогу актів недобросовісної конкуренції. Акти недобросовісної конкуренції – це:
- оманливе позначення підприємства,
- неправдиве або шахрайське зазначення географічного походження товарів або послуг,
- оманливе зазначення товарів або послуг,
- порушення комерційної таємниці,
- спонукання до розірвання або невиконання договору,
- імітація продуктів,
- обмовляння або нечесне вихваляння,
- перешкоджання доступу до ринку,
- підкуп особи на державній посаді,
- недобросовісна або заборонена реклама,
- організація лавинної системи продажів,
- проведення або організація діяльності в системі консорціуму
- необґрунтоване продовження термінів оплати за поставлені товари або надані послуги.
З вищезазначеного випливає, що будь-яка особа, яка постраждала від акту недобросовісної конкуренції, може подати позов до суду з метою його заборони, визначивши конкретний індивідуальний акт, за умови демонстрування загальних умов, викладених вище. Проте, якщо акт недобросовісної конкуренції визначено законодавцем більш детально, у такій ситуації він демонструє умови для визначеного акту недобросовісної конкуренції.
Приклади актів недобросовісної конкуренції, визначених Законом
- Акт недобросовісної конкуренції – це позначення підприємства, яке може ввести клієнтів в оману щодо його ідентичності шляхом використання компанії, назви, емблеми, абревіатури літер або іншого характерного символу, який раніше використовувався відповідно до закону для позначення іншого підприємства.
- Акт недобросовісної конкуренції – це оформлення товарів або послуг з використанням фальшивого або шахрайського географічного зазначення, яке прямо чи опосередковано вказує на країну, регіон або місце їх походження.
- Використання знаків і назв, згаданих вище, також є актом недобросовісної конкуренції, навіть з додаванням “виду”, “типу”, “методу” або еквівалента.
- Акт недобросовісної конкуренції – це позначення товарів чи послуг або їх відсутність, що може ввести клієнтів в оману щодо походження, кількості, якості, інгредієнтів, методу виконання, придатності, застосовності, ремонту, технічного обслуговування чи інших істотних характеристик товарів чи послуг, а також приховування ризиків, пов’язаних з їх використанням.
- Також актом недобросовісної конкуренції є впровадження товарів на ринку в упаковці, яка може спричинити наслідки, зазначені вище, якщо тільки використання такої упаковки не виправдане технічними міркуваннями.
- Акт недобросовісної конкуренції – це розголошення, використання або отримання доступу до інформації інших осіб, що становить комерційну таємницю підриємства.
Під комерційною таємницею підприємства розуміється технічна, технологічна, організаційна інформація підприємства або інша інформація яка має економічну цінність, яка в цілому або в конкретному переліку та наборі її елементів не є загальновідомою особам, які зазвичай займаються цим видом інформації або не є легкодоступними для таких осіб, за умови, якщо особа, яка має право користуватися інформацією або розпоряджатися нею, вжила, дотримуючись належної старанності, заходів для збереження її конфіденційності.
- Акт недобросовісної конкуренції полягає в спонуканні особи, яка виконує роботу для підприємця, на підставі трудових або інших правовідносин не виконувати або неналежним чином виконувати робочі обов’язки або інші договірні зобов’язання, щоб принести користь собі або третім особам або завдати шкоди підприємству.
- Також актом недобросовісної конкуренції є спонукання клієнтів підприємця або інших осіб розірвати з ним договір або не виконувати або неналежним чином виконувати договір з метою принесення користі собі або третім особам або завдати шкоди підприємцю.
- Імітація готового продукту є актом недобросовісної конкуренції, при якому зовнішня форма продукту копіюється з використанням технічних засобів відтворення, якщо це може ввести клієнтів в оману щодо особи виробника або продукту.
- Акт недобросовісної конкуренції – поширення неправдивих або оманливих відомостей про себе або іншого підприємця чи підприємство з метою отримання вигоди або заподіяння шкоди.
Згадана вище інформація є неправдивою або оманливою , зокрема якщо мова йде про:
- осіб, які керують підприємством,
- вироблених товарах або наданих послугах,
- застосовуваних цінах;
- економічну або правову ситуацію.
- Актом недобросовісної конкуренції є перешкоджання іншим підприємствам в доступі до ринку, зокрема шляхом:
- продаж товарів або послуг нижче собівартості їх виготовлення або надання, або їх перепродаж нижче вартості придбання з метою усунення інших підприємств;
- спонукання третіх сторін відмовитися від продажу іншим підприємствам або не здійснювати закупівлю товарів або послуг у інших підприємців;
- фактично необґрунтоване, диференційоване ставлення до деяких клієнтів; наприклад, пропонування клієнтам, які мають ту саму фактичну та правову ситуацію різних умов договору, що не має економічного обґрунтування
- стягнення інших, ніж торгова націнка, зборів за прийняття товару до продажу;
- заходи, спрямованої на те, щоб змусити клієнтів обрати в якості контрагента конкретне підприємство або створити умови, що дозволяють третім особам примушувати до придбання товарів або послуг у певного підприємця.
- Актом недобросовісної конкуренції щодо реклами є:
- реклама, яка суперечить законодавчим положенням, добрим звичаям, або не поважає людську гідність;
- реклама, яка вводить клієнта в оману і, таким чином, може вплинути на його рішення щодо придбання товару чи послуги;
- реклама, яка торкається почуттів клієнтів, викликаючи страх, використовуючи упередження або легковірність дітей;
- висловлювання, яке, заохочуючи до придбання товарів або послуг, справляє враження нейтральної інформації;
- реклама, яка значно втручається у сферу приватного життя, зокрема шляхом зокрема настирливого заклику клієнтів у громадських місцях, що є обтяжливим для клієнтів, надсилання незамовлених товарів за рахунок клієнта або зловживання технічними засобами передачі інформації.
При оцінці реклами, що вводить в оману, слід враховувати всі її елементи, зокрема щодо кількості, якості, елементів, способу виконання, придатності, застосовності, ремонту або технічного обслуговування рекламованих товарів або послуг, а також поведінки клієнта.
Акт недобросовісної конкуренції також вчиняється рекламним агентством або іншим підприємцем, який розробив рекламу.
- Акт недобросовісної конкуренції – це продаж товарів або послуг споживачам у поєднанні з наданням безкоштовного бонусу всім або деяким покупцям товарів або послуг у формі товарів або послуг, які відрізняються від тих, що становлять предмет продажу.
Однак актом недобросовісної конкуренції не є продаж, згадана вище, якщо бонуси надаються у вигляді товарів чи послуг:
- невеликої вартості або зразків товарів;
- виграні в промоційних лотереях, організованих на підставі положень про азартні ігри, або конкурсах, результат яких не залежить від випадковості.
- Акт недобросовісної конкуренції – організація лавинної системи продажів, що передбачає пропозицію придбання товарів або послуг шляхом обіцяння покупцям цих товарів або послуг отримати матеріальні вигоди в обмін на переконання інших людей здійснювати такі ж операції, які б забезпечили тим покупцям аналогічні матеріальні вигоди в результаті переконання наступних осіб брати участь у системі.
Організація згаданої вище системи продажів не є актом недобросовісної конкуренції, якщо виконуються наступні умови:
- матеріальні вигоди, отримані від участі в системі продажу, походять від коштів, отриманих від купівлі або продажу товарів і послуг за ціною, вартість яких не може суттєво перевищувати фактичну ринкову вартість цих товарів і послуг.
- особа, яка відмовляється від участі в системі продажу, має право перепродати організатору системи не менше ніж за 90% від вартості всіх товарів, придбаних у організатора, придатних для продажу, інформаційно-інструкторських матеріалів, зразків товарів або комплектів презентацій, придбаних протягом 6 місяців, що передують даті подання заяви про відмову організатору системи продажу.
Відповідальність за вчинення актів недобросовісної конкуренції
Потерпіла сторона, подаючи позов до суду, може вимагати накладення на підприємця-порушника певних зобов’язань, виконання яких має на меті усунути наслідки порушення або запобігти їх виникненню у майбутньому.
Якщо суд визначить, що підприємець, якого звинувачують у вчиненні акту недобросовісної конкуренції, вчинив порушення, суд видає вирок із зазначенням цього акту та наказує вжиття конкретних заходів для його усунення або усунення його наслідків, а також для запобігання їх виникненню у майбутньому…
Законодавець вказує, якими можуть бути ці вимоги:
1) припинення недозволених дій;
2) усунення наслідків незаконних дій; вони повинні бути конкретизовані підприємцем, якому була заподіяна шкода;
3) подання одноразової або багаторазової заяви відповідного змісту та форми; зміст і форма цієї заяви повинні бути вказані у вимозі потерпілого щодо порушення та бути адекватними порушенню.
4) відшкодування завданих збитків; збиток, очевидно, має бути доведений щодо його розміру, постраждалий підприємець повинен довести наявність та розмір шкоди;
5) видачі безпідставно отриманих вигод; потерпілий визначає, які це вигоди, у своїй вимозі;
6) присудження відповідної грошов
ої суми на реалізацію конкретної соціальної мети, пов’язаної з підтримкою польської культури або захистом національної спадщини, якщо мав місце акт недобросовісної конкуренції; конкретну суму та конкретну соціальну мету вказує потерпілий у своїй вимозі.
Підводячи підсумок: у конкретному випадку вимоги висуваються потерпілою стороною та додатково уточнюються таким чином, щоб вони підлягали виконанню та відповідали порушенню. Санкції накладаються загальним судом у вироку після аналізу змісту вимоги потерпілої сторони та оцінки їх відповідності порушенню.