ALICJA BIEŃ & ALICJA TARKOWSKA АДВОКАТСЬКІ КАНЦЕЛЯРІЇ ТА ПАРТНЕРСЬКІ КАНЦЕЛЯРІЇ
Павілонська 47
91-487 Лодзь, Польща
тел. +48 42 630 40 10
факс +48 42 630 97 00
kancelaria@alicjabien.pl
автор
НАВІГАЦІЯ
1. Фундація –вступ
Фундація – це організація, яка має статус юридичної особи. Вона може нести зобов’язання і є предметом прав і обов’язків. Суть функціонування фундації – досягнення мети, що є можливим завдяки фонду, наданому засновником. Фундація створюється з ініціативи засновника. У її структурі немає членів, лише майно, надане засновником (майно фундації). Вона може вести бізнес, але це побічна діяльність. Господарська діяльність повинна бути повністю підпорядкована статутній діяльності.
1.1. Фундації та Асоціації
Діяльність фундації базується на досягненні мети за рахунок коштів, виділених на це. Фундації діють в інтересах осіб, які не є її членами. Однак фундаментом Асоціації є її члени. До складу асоціації входять особи зі спільною метою і які наполегливо працюють для її досягнення. Основним, розрізняльним знаком є включення Асоціацій до корпорацій (її суть – члени) та фундацій до установ (суть – ціль і майно, що призначене для досягнення мети). Кількість членів Асоціації заздалегідь визначена. На противагу цьому, неможливо визначити точних бенефіціарів діяльності фундації.
1.2. Фундація та асоціація – неурядові організації
І фундації, і об’єднання належать до неурядових організацій, тобто так званого третього сектору (поряд з державним і приватним секторами). Вони не пов’язані з органами державної влади і не зосереджені на отриманні прибутку (вони не є засобом для заробляння грошей в приватних цілях). Як правило, ці організації мають статус юридичної особи. Організаційні одиниці, які не мають статусу юридичної особи, можуть вважатися неурядовими організаціями, якщо окремим законом їм надано правоздатність.
2. Фундації– правові акти
Правила заснування, функціонування та ліквідації фундацій містяться в Законі про фундації від 6 квітня 1984 року. Цей Закон посилається за своїм змістом на інші джерела, наприклад Закон про громадські об’єднання та благодійну діяльність від 24 квітня 2003 року або Цивільний кодекс, який регулює, серед іншого, заснування фундації шляхом укладення заповіту. Обмеження щодо створення фундацій випливають із положень, що регулюють статут даної юридичної особи, або з її статуту, який базується на законі про фундації.
3. Мета фундації
Мета фундації встановлює правові рамки її існування та функціонування. Закон про фундації містить приклади цілей, але це не повний перелік. Кожного разу мета повинна мати соціальну чи економічну цінність та відповідати підставовим інтересам Республіки Польща. Тому це має бути суспільно корисна мета, підтримка і розвиток якої є інтересом держави. Мета також має бути раціональною, досяжною, етично прийнятною, законною та публічною. Індивідуальний інтерес засновника тут не враховується.
Мета фундації – єдиний елемент, який обов’язково потрібно включити в акт про створення фундації. Само майно фундації розуміється як інструмент досягнення мети.
3.1. Час існування фундації
Час існування фундації може залежати від суті її мети (наприклад, ремонт історичної будівлі, фундація завершує своє існування із завершенням ремонту). Ціль, визначена таким чином, називається замкнутою (або завершеною) метою. У свою чергу, постійні, актуальні цілі (наприклад, допомога дітям) за своєю суттю є відкритими – оскільки неможливо заздалегідь оцінити дату ліквідації фундації виходячи з самої мети, зазначеної таким чином, що забезпечує тривалу роботу фундації.
3.2. Бенефіціари фундації
Мета визначає бенефіціарів фундації, яких також називають адресатами, тобто людьми, від імені яких фундація здійснює діяльність, які можуть отримати вигоду від її діяльності. Фундація діє не в інтересах своїх членів. Бенефіціаром може бути одна особа за умови, що вона відповідає загальним критеріям. Кількість уповонважених осіб не обмежена. То бенефіціари є уповноваженими особами, а не самі члени фундації.
3.3. Мета як гарант індивідуального характеру фундації.
Мета гарантує індивідуальний характер фундації. Відокремлюємо її від особистих мотивів засновника. Мета, як основний елемент, визначає правосуб’єктність фундації, завдяки чому ми сприймаємо її, ніби поруч із засновником, як окрему юридичну особу. Сам засновник може бути тісно пов’язаний з фундацією ( даючи собі підстави для здійснення такої діяльності в статуті) або взагалі не втручатися в її функціонування.
4. Створення фундації
4.1. Засновник
Фундація створюється за ініціативи засновника. Особа отримує статус засновника при виконанні першої дії для заснування фундації, тобто поданні декларації про заснування фундації, в якій зазначається її сутність (мета) та активи. Після отримання статусу засновника це статус надається на постійній основі, незалежно від того, чи залишається він пов’язаним із фундацією (фундація як суб’єкт господарювання не ототожнюється з його засновником). Роль засновника – ініціювання та активізація, він подає декларацію (встановлює мету, встановлює фонд засновника), але не має прав на активи фундації.
4.1.1. Кто може бути засновником.
Фізичні особи (без обмежень, пов’язаних з місцем їх проживання або громадянством) і юридичні особи, що базуються як в Польщі, так і за кордоном, мають право на створення фундації.
- Засновником не можуть бути органи юридичної особи (наприклад, правління товариства з обмеженою відповідальністю). Така можливість також не передбачається у випадку цивільного партнерства.
- у випадку фізичних осіб без повної дієздатності розрізняють ситуації осіб, які мають:
o обмежену дієздатність –, щодо яких допускається створення фонду їхнім представником;
o не мають дієздатності –, щодо яких створення фундації вважається неприйнятним, оскільки структурні елементи фундації будуть результатом волевиявлення законного представника такої особи (і вони повинні бути надані особисто засновником).
4.1.2. Створення фундації довіреною особою
Довірена особа може створити фундацію за умови оформлення спеціальної довіреності у формі нотаріального акту (сам установчий акт фундації також повинен бути укладений у формі нотаріального акту, тому довіреність повинна зберігатися в тій же формі). У довіреності повинно бути зазначено впершу чергу мету діяльності фундації і активи, виділені для її досягнення. Ці елементи є основоположними для фундації, тому вони повинні визначатися особисто особою, з активів якої надходять кошти (навіть якщо вона діє за посередництвом довіреної особи). Представник має право лише склаcти волевиявлення для заснування фундації від імені свого довірителя, тобто засновника.
4.1.3. Кількість засновников
Немає закону, який обмежував би кількість засновників –, це можуть бути кілька фізичних осіб, кілька юридичних осіб або група, що складається як з фізичних, так і з юридичних осіб. Таким чином, фундація може мати більше одного засновника. Єдине обмеження має місце у випадку фундації, створеної шляхом укладення заповіту. Загальні заповіти не дозволені в польському законодавстві, тому тут може бути лише один засновник – особа, яка готує заповіт (так званий спадкодавець).
Після внесення фундації до реєстру кількість суб’єктів, які є засновниками, не змінюється. Це означає, що зареєстровані засновники не можуть втратити свій статус, а треті особи не можуть приєднатися до них. Люди, які хочуть фінансово підтримати існуючу фундацію, створену не з їхньої ініціативи, очевидно, мають таку можливість, але при цьому вони не є засновниками.
4.1.4. Чи фундація, яка існує може створити іншу фундацію?
Це допускається у випадку, якщо це відповідає акту про заснування та статуту початкової фундації. Інакше це призвело б до зміни волі засновника.
4.1.5. Cтворення фундації шляхом укладення заповіту
Фундацію можна створити шляхом укладення заповіту. Тоді це може зробити лише фізична особа з повною дієздатністю та особисто (а не через представника).
4.2. Головний офіс
Головний офіс фундації завжди повинен знаходитися в Польщі. Місце розташування головного офісу є незалежним від місця проживання або зареєстрованого офісу засновників, навіть якщо його засновниками є лише іноземці або іноземні юридичні особи. Тому фундація, заснована іноземцем у Польщі, не вважається іноземною фундацією.
Правильна ідентифікація зареєстрованого офісу фундації має ключове значення в процесі реєстрації і при визначенні компетенцій наглядового органу. Визначення зареєстрованого офісу фундації є обов’язковим cтатутним елементом. Однак, якщо в статуті не вказано місце розташування зареєстрованого офісу, ним є місцевість, де розташован орган управління фундації.
4.2.1. Головний офіс та обсяг діяльності на території Польщі
Розташування головного офісу фундації пов’язане з територіальним обсягом його діяльності. Якщо фундація здійснює діяльність в одному воєводстві, то її головний офіс має бути розташований в цьому воєводстві. Якщо фундація реалізовує свої цілі у кількох воєводствах, її
головний офіс може бути розташований в будь-якому з них або у воєводстві, яке не охоплюється її діяльністю. Єдине обмеження виникає, коли діяльність фундації обмежується одним воєводством.
4.3. Акт про створення фундації
Акт про заснування фундації – це декларація волі засновника про заснування фундації (або
у деяких випадках його представником). Це одностороння дія, тому для її ефективності достатньо волевиявлення однієї сторони (засновника). Подання акта про заснування фундації є одним із етапів створення фундації як юридичної особи (наступні кроки: створення статуту та реєстрація в Національному судовому реєстрі). На даному етапі фундація ще не має юридичного статусу. Акт про заснування фундації не є ефективним до моменту внесення фундації до реєстру. Тому засновник може його відкликати до моменту його реєстрації в реєстрі. Після реєстрації цієї можливості вже не має.
4.3.1. Акт про створення фундації як зобов’язання
Акт про створення є зобов’язанням (зобов’язує засновника передати цільовий фонд фундації після її реєстрації), але не є розпоряджувальним актом (потенційна фундація ще не має свого правового статусу, тому просте волевиявлення про її встановлення не має наслідків по відношенню до активів засновника; на даний момент, вона ще не існує в законному обігу як суб’єкт господарювання, якому засновник міг би передати активи, зазначені в акті про заснування). При реєстрації фундації та невиконанні засновником зобов’язання щодо передачі їй зазначеного фонду фундація може висунути претензію на виконання цього зобов’язання (див. пункт 4.5.2.).
4.3.2. Акт про заснування фундації – форма
Акт про створення фундації повинен бути укладений у формі нотаріального акту (довіреність на його подання представником особи з обмеженою дієздатністю вимагається в тій же формі). У випадку створення фундації шляхом укладення заповіту не вимагається збереження цієї форми, надаючи пріоритет заповіту спадкодавця.
4.3.3. Акт про заснування фундації – обов’язковий зміст
В акті про заснування засновник повинен вказати мету діяльності фундації та активи, призначені для її реалізації. Дозволяється визначати мету і методи її досягнення в загальному вигляді. Коли в акті про створення містяться занадто детальні положення про способи досягнення мети, виникає проблема у випадку бажання їх змінити. У такій ситуації слід змінити зміст нотаріального акту, що вимагає виконання більшої кількості роботи, ніж проста зміна статуту. Тому, відбувається плавний перехід від надмірно точних правових положень в засновницьких актах, обмежуючись їх обов’язковими елементами (мета діяльності фундації та активи). Однак цілі повинні бути конкретними, щоб суд міг оцінити їх відповідність Закону про фундації.
4.3.4. Активи
Активи фундації: гроші, цінні папери та рухоме та нерухоме майно, передані фундації у власність. Це офіційний, але неповний перелік. Передбачається, що активом можуть бути всі предмети і майнові права, які мають конкретну вартість, є власністю засновника і є відчужуваними або можливими для встановлення.
4.3.5. Засновницький фонд
Законодавство не передбачає мінімального розміру засновницього фонду. Однак ці активи повинні мати таку вартість, яка б уможливила досягнення поставленої мети (мета має бути досяжною за своєю природою). Засновник може припустити, що вдасться досягнути мети лише через деякий час в рамках здійснення діяльності фундацією, коли вартість первісного засновницього фонду збільшиться. Соціально корисна мета може передбачати залучення донорів. Активи, що використовуються для досягнення мети, можуть змінюватися протягом діяльності фундації, а сума засновницького фонду не оцінюється судами з точки зору того, чи дозволяє вона досягти мети.
4.3.6. Додаткові елементи акту про створення фундації.
Акт про створення фундації виконує засновницьку функцію, з цієї причини після реєстрації фундації, як правило, вже неможливо вносити до нього зміни. Тому включення занадто детальних положень до змісту акту про заснування є проблематичним. Це стосується положень, які, в принципі, повинні бути врегульовані в статуті фундації. Проблемність випливає з того, що не забороняється включати в акт про створення фундації положень, які виходять за рамки обов’язкових. Однак організацію і спосіб роботи фундації встановлює статут, тому будь-які факультативні норми повинні мітститися в ньому, а не в акті про створення фундації. Наявність додаткових положень в акті про заснування є проблемою, якщо потім виникне бажання змінити їх (наприклад, назва фундації). Тому безпечніше включати неструктурні положення до статуту фундації (він може бути змінений).
4.3.7. Особисті блага фундації
Наслідком отримання фундацією статусу юридичної особи є те, що вона має право на особисті блага, захищені законом. Ними є: назва фундації, добре ім’я, недоторканність приміщень, таємниця листування або комерційна таємниця.
4.4. Статут
Фундація здійснює діяльність на підставі статуту. Документ визначається засновником або іншою вказаною ним особою. Його завдання – уможливлення функціонування фундації шляхом визначення її організації та способу виконання роботи. Статут вимагає письмової форми (нотаріальний акт не вимагається).
4.4.1. Обов’язкові елементи статуту фундації
Статут повинен включати: назву фундації, зареєстрований офіс та активи, цілі, принципи, форми та обсяг діяльності фундації, склад та організацію правління, спосіб призначення та обов’язки та повноваження цього органу та його членів. Відсутність будь-якого з перерахованих вище елементів призводить до відмови у внесенні фундації до Національного судового реєстру. У назві повинно міститися слово „fundacja/фундація”, щоб уникнути невизначеності щодо організаційно-правової форми.
Базовим елементом статуту фундації є визначення її активів, тобто засновницького фонду. Це основні активи фундації, тобто активи, передані у користування фундації засновником в акті про заснування. Крім того, фундація може мати інші джерела збору коштів. Вони можуть регулюватися статутом.
4.4.2. Необов’язкові елементи статуту фундації
До необов’язкових елементів статуту належать: регулювання господарської діяльності фундації, допустимість та умови злиття фундації з іншою фундацією, створення інших органів, встановлення призначення активів, що залишилися після її ліквідації, визначення міністра, компетентного згідно з цілями фундації та зміну її цілей або статуту. Додатковим положенням статуту також може бути зазначення засновником компетентного міністра відповідального за здійснення нагляду. Декларація засновника з цього приводу додається до статуту та передається до суду, який веде реєстр. В статуті не можуть регулюватися причини ліквідації фундацій, відмінні від тих, які прямо зазначені в Законі.
4.4.3. Зміна мети або статуту фундації
Зміна мети або статуту допускається, якщо це відповідає первинній волі засновника (тобто сам засновник передбачав в статуті можливість зміни мети або статуту). Зміна мети фундації, визначена засновником і зазначена в статуті, може бути здійснена у випадку, коли статут дійсно це передбачає і з дотриманням умов, передбачених статутом.
4.4.4. Ведення господарської діяльності фондом
Закон передбачає можливість ведення господарської діяльності фундацією та її умови. Така фундація повинна:
1) викласти в статуті положення, що стосуються ведення господарської діяльності.
2) призначити активи в розмірі не меньше 1, 000 злотих;
3) вести господарську діяльність у розмірі, який служить її цілям;
4) бути внесененою до реєстру підприємств.
4.4.5. Регламент фундації
На практиці великі фундації, крім своїх статутів, діють на підставі своїх регламентів. Однак вони не вимагаються польським законодавством. Регламент приймається правлінням або органом внутрішнього контролю.
4.5. Реєстрація в KRS
Фундація реєструється шляхом внесення інформації до Національного судового реєстру, який обслуговується ІТ-системою. Завдяки реєстрації фундація набуває правосуб’єктності. Як правило, це момент, коли фундація відривається від засновника. Це означає, що якщо статут не впроваджує відмінних повноважень, він більше не може впливати на її функціонування. Фундація стає відокремленою з точки зори організації та активів. Важливим наслідком для засновника в результаті відокремлення фундації після внесення до Національного судового реєстру є те, що він не буде нести відповідальності за зобов’язання фундації.
4.5.1. Набуття фундацією статусу юридичної особи
При внесенні інформації до реєстру фундація набуває правосуб’єктності, тобто може бути суб’єктом прав і обов’язків там має дієздатність (може створювати свою правову ситуацію за рахунок власних дій), тому може набувати права і брати на себе зобов’язання. Реєстрація має законодавчу функцію, оскільки під час неї контролюється мета. Разом зі своєю правосуб’єктністю фундація набуває судової дієздатності (може виступати як позивач і відповідач). Вилучення фундації з цього реєстру означає її ліквідацію, тобто позбавлення її правосуб’єктності.
4.5.2. Обов’язок засновника виконати зобов’язання
При внесенні до Національного судового реєстру припиняється дія декларації засновника. Відтепер засновник зобов’язаний переводити зазначені активи до фундації на її рахунок. Саме в цей момент фундація має право на висунення вимоги про виконання цього зобов’язання.
4.5.3. Порядок подання заяви до Національного судового реєстру
Заявка подається або шляхом заповнення офіційної форми, або за допомогою форми в ІТ-системі. Для полегшення обігу функціонують встановлені шаблони форм. Подання заяви в обхід офіційної форми призводить до повернення заяви без запрошення заявника для усунення недоліків.
Заяву про внесення до реєстру слід подавати разом із нотаріальним актом (або заповітом), що містить акт про заснування фундації та статут фундації. Подача заяви на реєстрацію передбачає оплату судового збору у розмірі 250 злотих (ця сума становить 500 злотих, якщо заява стосується також внесення до реєстру підприємців).
Реєстрація фундації в реєстрі відбувається, по-перше, після подання заявником декларації і, по-друге, рішенням суду. Суд розглядає справу одноособово. Суд перевіряє повноваження засновника, оцінює акт фундації з точки зору форми і змісту, а також аналізує мету фундації.
Запис є конститутивним, фундація набуває правосуб’єктності лише після реєстрації фундації у реєстрі.
Цей реєстр є публічним. Тому доступ до нього можуть отримати треті сторони, що дозволяє їм отримувати завірені копії, витяги, сертифікати та інформацію.
4.5.4. Засоби правового захисту у разі повернення заяви
Можна подати апеляційну скаргу на постанову суду про повернення заяви, а на постанову судового розпорядникa про повернення заяви можна подати апеляційну скаргу до районного суду.
4.5.5. Хто подає заяву до Національного судового реєстру (KRS)?
Заявником є фундація. Це фактично робить засновник або уповноважена ним особа, але вони діють від імені фундації. Суб’єкти, що діють від імені фундації, можуть здійснювати лише діяльність, спрямовану на її реєстрацію. Будь-які інші волевиявлення цих організацій вважаються зробленими від їх власного імені та на їх користь.
5. Існування та функціонування фундації
5.1. Органи фундації
Фундація здійснює свою діяльність через свої органи. Єдиним обов’язковим органом (згідно з Законом про фундації) є її правління. Окрім правління можуть також створюватися інші внутрішні органи. Якщо такі органи не були створені або в їх структурах немає необхідних членів (коли інтереси фундації не можуть бути належним чином представлені), у уьому випадку суд призначає куратора фундації (який не є її органом). Куратор докладає зусиль, щоб заснувати органи фундації або доповнити їх склад, або вжити заходів з метою ліквідації такої фундації.
5.2. Правління фундації
Склад, організацію, спосіб призначення правління та його обов’язки і повноваження засновник визначає у статуті. Засновник призначає перших членів правління. Ними можуть бути лише фізичні особи. Правління як орган, що входить до складу внутрішньої структури фундації, не має статусу юридичної особи. До виключних компетенцій правління входить управління її діяльністю та представництво її інтересів перед зовнішніми суб’єктами. Тому воно є виконавчим органом фундації. В статуті повинна міститися інформація про спосіб представництва правління та спосіб взяття на себе зобов’язань.
5.2.1. Правління – члени
Призначення до правління означає лише доручення виконання функції, це не означає автоматично встановлення трудових відносин із фундацією членом правління. На практиці з членами правління укладаються трудові договори, договори доручення та інші договори, що регулюють винагороду за виконану роботу. Член правління повинен дати згоду на своє призначення на посаду в декларації, без якої він або вона не можуть бути внесені до реєстру.
5.2.2. Особисті обмеження правління
До складу правління не можуть входити, серед іншого: професійні військові, військовослужбовці, які проходять кандидатську службу, а також особи, яких позбавлено права вести бізнес за свій рахунок і бути членом наглядової ради, представника або довіреної особи, серед іншого, фундації.
5.2.3. Правління як колегіальний орган
Щоб зменшити зловживання з боку правління, це, як правило, багаточленний орган. Не заборонені одноосібні правління, але ставити діяльність фундації в залежність від однієї людини дуже ризиковано. Рішенням може бути зазначення в статуті мінімальної кількості членів або діапазону їх кількості (наприклад, від 2 до 5 членів).
5.2.4. Компетенції правління – внутрішнє прийняття рішень.
Правління є єдиним обов’язковим органом фундації, саме тому має повноваження вести всі справи фундації. Якщо статут передбачає існування іншого органу, необхідно визначити завдання, які належать до компетенції даного органу. Правління фундації (яке не пов’язане із засновником) може приймати такі рішення, як передача конкретних активів засновнику в акті дарування. Рішення правління приймаються шляхом прийняття ухвал. Не існує певних заздалегідь визначених правил для роботи правління. З огляду на те, що правління відповідає за повсякденну роботу фундації, його обов’язки можуть охоплювати:
a) управління повсякденною діяльністю фундації (відповідно до волі засновника),
б) представництво інтересів фундації перед зовнішніми суб’єктами,
в) управління активами фундації (розподіл виключно для досягнення цілей фундацією, безпечне та вигідне розміщення активів фундацією),
г) встановлення основних напрямків діяльності фундації,
ґ) прийняття рішення про внесення змін до статуту фундації,
д) подання заяви та надання згоди на злиття з іншою фундацією,
е) Прийняти рішення про ліквідацію фундації.
5.2.5. Компетенції правління – представництво фундації перед зовнішніми суб’єктами.
Те, яким чином інтереси фундації представляються перед зовнішніми суб’єктами, є рішенням засновника. За допомогою представництва фундація здатна подати заяву про волевиявлення (представники підписують документи від імені фундації, що має наслідки в правовій діяльності фундації). Представляти інтереси може одна або багато осіб.
5.2.6. Засновник як член правління
Закон не забороняє засновнику бути членом правління. Визначаючи перший склад правління, засновник призначав би у цьому випадку себе. У зв’язку з цим виникають сумніви, чи не призведе це до створення фундації, бенефіціаром якої буде сам засновник. Однак положення не забороняють засновнику бути членом правління чи навіть його головою у будь-який момент. Засновник може увійти до складу правління, якщо статут фундації міститиме відповідні положення, що дозволять йому виконувати таку функцію. Засновник може бути тісно пов’язаний з фундацією, але діяльність, яку він може здійснювати, обмежена відповідно до компетенції органу, членом якого він є. На практиці засновники часто залучаються до роботи заснованих ними фундацій і належать до її органів.
5.2.7. Відповідальність Правління
У разі заподіяння шкоди правлінням, воно поносить договірну відповідальність та відповідальність з вини юридичної особи. Як правило, відповідальність самих членів правління не передбачена. Однак у деяких ситуаціях вони можуть бути притягнуті до неї (наприклад, на підставі положень, що містяться в законі про банкрутство або в Податковому розпорядженні, що призводить до відповідальності членів правління за податкову заборгованість фундації).
5.3. Інші обов’язкові органи
У випадку фундацій, які мають намір отримати статус організації громадського призначення, обов’язково потрібно створити орган до справ контролю та нагляду.
5.4. Інші необов’язкові органи
Крім правління можуть створюватися й інші органи. Ці органи не можуть впливати на виключні компетенції правління. Найпоширенішими додатковими органами є органи внутрішнього контролю: рада засновників, рада фундації, наглядова рада, ревізійна комісія. Загальні принципи їх функціонування, як правило, регулюються статутом, тоді як детальні правила можуть бути включені до регламента.
Програмна рада – необов’язковий орган фундації. Її завдання зазвичай – це видання висновків, підтримка та вшанування. Вона діє відповідно до статута фундації та її регламенту у випадку його встановлення. До складу програмної ради зазвичай входять відомі люди, які симпатизують самій фундації.
5.5. Нагляд за фундаціями
Діяльність фундації підлягає нагляду. Наглядовий орган має повноваження вносити корективи до діяльності органу, охопленого наглядом (на відміну від контролю, який зводиться лише до встановлення фактичного стану контролюючим органом). Призначення контролюючих і наглядових органів не є обов’язковим, тому фундації підлягають державному нагляду. Такий нагляд має додаткову функцію – надає державі можливість перевіряти діяльність фундації та перевіряти її на відповідність положенням законодавства та інтересам Республіки Польща. Діяльність зовнішніх інструментів нагляду має на меті піклування про інтереси фундацій і самого засновника, а також про суспільні інтереси. Є три основні наглядові органи: суд, компетентний міністр і староста.
5.5.1. Компетенція наглядових органів
Оцінюючи компетентність міністра, враховуємо обсяг діяльності міністра та цілі фундації. Говорячи про компетентного міністра також маємо на увазі керівника відповідного центрального управління. Міністр діє в якості наглядового органу (орган державного управління, що здійснює нагляд за фундацією), а не як представник майнових інтересів Державної скарбниці. Компетентний староста визначається за критерієм зареєстрованого офісу фундації.
Районний суд приймає рішення про відповідність діяльності фундації законодавчим положенням і статуту, а також меті, для досягнення якої була створена фундація у позасудовому провадженні.
5.5.2. Предмет інтересів наглядових органів
Наглядові органи перевіряють поточну, актуальну діяльність фундації, а також період, що передує внесенню до реєстру. Суд повідомляє компетентного міністра і старосту про реєстрацію фундації в Національному судовому реєстру. Суд вносить до реєстру фундацію після підтвердження того, що юридичні дії, які становлять підставу для внесення, вчинені уповноваженою особою (або органом) і є дійсними. Крім того, цей суд повинен в першу чергу підтвердити, що мета та статут фундації відповідають положенням законодавства.Усі ці заходи, які мали місце в період, що передував внесенню до реєстру, зможуть бути перевірені наглядовими органами.
На етапі заснування фундації тільки реєстраційний суд може перевірити правильність виконання всіх дій, і робить це шляхом відмови в реєстрації фундації.
Компетентний міністр або староста може звернутися до суду з клопотанням про скасування ухвали правління фундації, що суперечить її меті або положенням статуту фундації або положенням законодавства.. Цей орган може одночасно звернутися до суду з проханням призупинити виконання ухвали до вирішення справи.
5.5.3. Обов’язковий адміністратор
Наглядовий орган може встановити кінцевий термін для усунення виявлених недоліків. Якщо правління фонду не докладе зусиль для усунення недоліків протягом цього періоду, наглядовий орган може звернутися до суду з проханням призупинити діяльність правління фундації і призначити обов’язкового адміністратора. Ця організація представляє фундацію у справах, що випливають з діяльності правління (включаючи судові розгляди), і в її обов’язки входить виконання діяльності, необхідної для забезпечення належної роботи фундації. Факт призначення обов’язкового адміністратора має бути зареєстрований у Національному судовому реєстрі разом із його даними. Рішення суду про призупинення діяльності правління фундації може бути скасовано судом. Щоб це сталося, правління фундації має подати до нього запит, у якому зазначено, що діяльність, яка була підставою для призупинення діяльності правління, припинилася.
5.6. Звіт про діяльність фундації
Кожна фундація щороку складає звіт про свою діяльність перед компетентним міністром. Звіт містить найважливішу інформацію про діяльність фундації у зазначений у звіті період (тобто за попередній рік). На їх основі проводиться оцінка, чи перебігає реалізація статутних цілей фундації так як потрібно. Завдяки розпорядженню Міністра юстиції єдиний шаблон звіту доступний на сайті www.gov.pl, або в Бюлетені Громадської Інформації на сайті офісу, що обслуговує Міністра Юстиції. Ця форма підготовлюється в електронному вигляді і підписується кваліфікованим електронним підписом (або довіреним підписом або особистим підписом). Звіт підписується членами правління фундації відповідно до статутних принципів представництва. Звіт подається до кінця календарного року, наступного за роком, за який подається звіт.
Звіти, які подають фундації, мають бути загальнодоступними. Дозволяється використання будь-якого методу, обраного фундацією, якщо він дозволяє будь-якій зацікавленій особі ознайомитися зі змістом. Найпопулярнішими методами є: публікація звіту на веб-сайті фундації, відображення його на дошці оголошень у головному офісі фундації та розміщення відповідного оголошення в місцевій або національній пресі.
6. Кінець діяльності фундації
6.1. Ліквідація
Як правило, після досягнення мети, для якої була створена фундація, відбувається її ліквідація. У ситуації, коли є кілька цілей і одна або навіть кілька з них були досягнуті, це не привід для ліквідації фундації. Обов’язкова ліквідація фундації відбувається тоді, коли всі її цілі були досягнуті, тому подальше її функціонування не є доречним. Мета повинна бути досягнута об’єктивно і постійно. При детальному встановленню цілей збільшується ймовірність обов’язкової ліквідації фундації. Другою умовою обов’язкової ліквідації фундації є використання фінансових ресурсів до досягнення мети (мета стає недосяжною).
Це обов’язкові підстави для розпочаття ліквідаційної процедури. Інші причини ліквідації не можуть бути передбачені статутом. Статут визначає спосіб (принципи) ліквідації, а не її причини. Це статутна ліквідація фундації.
У ситуаціях, які не стосуються досягнення мети та використання коштів, ліквідація може відбуватися лише відповідно до положень спеціального акта (це примусова ліквідація фундації). Примусова ліквідація фундації за законом на практиці зустрічається рідко.
Однак, якщо такі нормативні акти відсутні або не виконуються, обов’язковий адміністратор зобов’язаний вжити заходів у цьому напрямку. Він звертається з проханням до суду ліквідувати фундацію (це також примусова ліквідація фундації). Суд приймає ухвалу у позасудовому провадженні. Районний суд, компетентний для зареєстрованого офісу фундації, вирішує це питання. Особи, які мають право звернутися до суду з клопотанням про ліквідацію фундації, ініціюють ліквідаційне провадження.
Суд уповноважений розпочинати провадження та визначати правила його проведення у випадку, якщо вони не були зазначені в статуті фундації та є підстави для обов’язкового розпочаття ліквідаційного провадження. Суд здійснює цю діяльність після попереднього звернення до нього компетентного міністра або старости.
6.1.1. Можливість зупинення ліквідаційного провадження
Сам процес ліквідації (до його завершення) не є безповоротним процесом. Зазначається, що якщо під час його проведення фундація отримала б активи або повернулася до реалізації поставлених цілей, ліквідаційна процедура може бути припинена. Така можливість передбачена до моменту вилучення фундації з Національного судового реєстру.
6.1.2. Обмеження дієздатності
У процесі ліквідації фундація все ще зберігає правосуб’єктність. Однак її діяльність має бути зосереджена на припиненні діяльності. Таким чином, дієздатність підлягає обмеженню. Проте, у випадку збереження дієздатності, ліквідатори можуть утриматися від проведення ліквідаційного провадження. Рішення компетентного органу фундації про розпочаття її ліквідації не призводить до втрати нею правосуб’єктності, але є умовою для розпочаття ліквідаційного провадження.
6.1.3. Спосіб ліквідації
Спосіб проведення ліквідації повинен визначатися статутом. Суб’єкти, що створюють його, мають велику свободу у визначенні правил ліквідаційного провадження. Однак не можна відмовитися від ліквідації фундації, замінивши ліквідаційне на інше провадження (на відміну від Кодексу комерційних товариств). Однак статут може передбачати конкретну індивідуальну процедуру цього процесу. Тому ліквідаційні провадження є обов’язковими. Існує кілька методів ліквідації, але незалежно від обраного напрямку дій існують загальні припущення щодо обов’язкових дій у ліквідаційному провадженні:
1) зобов’язання призначати ліквідаторів;
2) зобов’язання повідомити суд про відкриття процесу ліквідації;
3) у разі наявності кількох ліквідаторів їхні ухвали приймаються більшістю голосів.
4) якщо є декілька ліквідаторів, застосовується принцип одномандатного представництва, якщо інше не передбачено статутом.
5) ліквідатори повинні здійснювати ліквідаційну діяльність;
6) ведення справ і представництво ліквідаторами обмежуються метою ліквідації.
7) фундація здійснює діяльність під назвою або компанією (якщо здійснює господарську діяльність) з додаванням „ likwidacji/у процесі ліквідації”;
8) ліквідатори повинні поінформувати суд про завершення ліквідації.
Статут визначає суб’єкти, уповноважені приймати рішення про ліквідацію фундації. Це правління фундації або інший орган. Припускається, що можливість прийняття рішення про ліквідацію фундації є компетенцією правління.
6.1.4. Статус ліквідатора
Ліквідатором може бути фізична особа (з повною дієздатністю), юридична особа, організаційна одиниця без правосуб’єктності, якій спеціальним положенням надається дієздатність, або навіть комерційне товариство. Ліквідатори фундації є не її органом, а статутним представником, навіть якщо ліквідатори є останніми членами правління. Ліквідатори можуть бути призначені відповідно до статутних принципів або судом. Їх права та обов’язки повинні визначатися статутом фундації. Вони можуть здійснювати cвої повноваження за винагороду.
Основним обов’язком ліквідаторів є закінчення поточних справ фундації. Вони монетизують всі активи фундації, стягують дебіторську заборгованість і виконують зобов’язання. Ліквідатор може укласти новий договір, якщо це необхідно в процесі ліквідації.
6.1.5. Діяльність ліквідатора
Ліквідатор подає заяву про внесення до Національного судового реєстру, що містить інформацію про відкриття процесу ліквідації, дані про особу ліквідатора та спосіб представництва. Якщо ліквідатор призначається судом, він надсилає копію рішення до суду реєстрації, а суд вносить ці дані з з власної ініціативи. Ліквідатор також повинен оприлюднити інформацію про відкриття процесу ліквідації, а якщо фундація була внесена до реєстру підприємців, то інформація про ліквідацію оголошується в Судовому та Господарському віснику.
6.1.6. Процес ліквідації
В першу чергу приймається ухвала щодо ліквідації фундації. Ця ухвала необхідна для початку ліквідаційного провадження та подання інформації про нього ліквідатором до Національного судового реєстру. Повідомлення здійснюється шляхом заповнення відповідної форми через Портал Судових реєстрів.
Ліквідатор складає фінансову звітність на день відкриття ліквідації. Він оприлюднює інформацію про ліквідацію фундації, яка повинна включати формальну інформацію про початок ліквідації, дані та контактні дані ліквідатора, а також дату, до якої можуть бути висунуті претензії до організації в процесі ліквідації.
Потім ліквідатор вживає заходів для припиненння дії дійсних договорів фундації. Заходи: монетизація активів, стягнення боргів і задоволення вимог кредиторів.
Наступний крок – підготовка звіту про завершення ліквідації. Цей звіт складається, серед іншого: з фінансової звітності станом на кінець ліквідації. Він повинен бути затверджений уповноваженим органом ліквідованої фундації (зазвичай радою фундації або засновником).
Після прийняття ухвали про затвердження звіту та завершення ліквідації ліквідатор подає до районного суду заяву про вилучення фундації з Національного судового реєстру. Заява подається через Портал Судових Реєстрів з поданням ліквідаційного звіту та ухвал про завершення ліквідації. Після видалення з реєстру фундація втрачає правосуб’єктність.
6.2. Оголошення про банкрутство
Якщо фундація веде підприємницьку діяльність, ліквідаційне провадження може бути замінене провадженням в справі банкрутства. У цьому випадку фундація розуміється як підприємець відповідно до Закону про банкрутство, тобто класифікується як суб’єкт, що підлягає банкрутству (тобто може стати неплатоспроможною; має здатність до банкрутства та реструктуризації). Положення Закону про банкрутство застосовуються до банкрутства фундації.
6.3. Злиття з іншою фундацією.
Третій можливий спосіб припинення діяльності фундації- її злиття з іншою фундацією. Якщо мова йде про “злиття”, мається на увазі:
- передача всіх активів однією фундацією іншій (що призводить до втрати активів тією першою), що називається інкорпорацією.
- створення нової фундації, яка замінює фундації, які в результаті злиття припинили діяльність і втратили свою правосуб’єктність. Це називається злиттям.
Подальші рішення щодо принципів злиття фундацій повинні бути передбачені в статутних положеннях фундацій, які об’єднуються.
6.4. Призупинення діяльності
Це наказ обмеження діяльності фундації, передбачений у виняткових ситуаціях, в результаті обмеження права на об’єднання. Умовами припинення діяльності є введення надзвичайного або воєнного стану.
7. Закордонні фундації
7.1. Представництва іноземних фундацій
Іноземна фундація – це фундація, головний офіс якої розташований за кордоном. Не має значення громадянство засновника, зареєстрований офіс або фактичне місце ведення діяльності. Виключним критерієм є головний офіс фундації. Іноземною фундацією буде, наприклад, фундація, заснована польським засновником, яка фактично здійснює діяльність в Польщі, але її штаб-квартира знаходиться за кордоном. Іноземні фундації мають можливість відкрити представництво в Республіці Польща. Таким чином зона їх діяльності збільшується.
Представництво іноземної фундації, що діє на території Польщі, не має власного статуту. Діє на підставі статуту фундації, яку представляє. Це представництво також не має статусу юридичної особи, але є невід’ємною частиною структур іноземної фундації. На території Польщі вона не веде діяльності від свого імені та за власний рахунок, а діє від імені та за власний рахунок фундації, яку представляє.
7.2. Чи кожний суб’єкт, який розташований за кордоном, вважається іноземною фундацією?
Для того, щоб суб’єкт відкрив представництво на території Польщі, він повинен бути визнаний фундацією країною, в якій він розташований. Цей принцип застосовується, навіть у випадку, якщо певна іноземна фундація не відповідає вимогам до фундацій, які створюються в Польщі.
7.3. Створення представництва – дозвіл міністра
Створення представництва іноземної фундації вимагає отримання дозволу від міністра, компетентного згідно з діяльністю і цілями фундації. Видається цей дозвіл шляхом адміністративного рішення на невизначений строк. Дозвіл охоплює як прийняття самого факту заснування представництва фундації (тобто функціонування на території Польщі), так і згоду на здійснення діяльності фундації зазначеної в дозволі. Єдиною суттєвою вимогою для видачі дозволу є те, що створення представництва відповідало фундаментальним інтересам Республіки Польща та соціально чи економічно корисним цілям. Цілі, які реалізовує представництво, мають бути в межах статутних цілей іноземної фундації (однак це не обов’язково всі цілі, можуть бути лише деякі з них).
Рішення про заборону створення представництва може бути оскаржено до воєводскького адміністративного суду. Дозвіл міністра необхідний через підпорядкування представництва положенням польського законодавства та через нездатність фундації здійснювати фактичний контроль за місцем ведення діяльності представництвом.
7.4. Заходи з нагляду за представництвами
Для підвищення рівня безпеки дозвіл може бути відкликано або призупинено. Це два конкретні заходи нагляду, яких вживає міністр по відношенню до представництв.
7.4.1. Відкликання дозволу
Дозвіл відкликається тим самим міністром, який його надав. Дозвіл відкликається внаслідок недотримання представництвом фундації умов, зазначених у дозволі. Представництва, що здійснюють діяльність в Польщі, зобов’язані дотримуватися польського законодавства. Порушення цих положень може спричинити відкликання дозволу. Це порушення має бути суттєвим, тобто „представництво суттєво порушує положення закону на території Польщі, або інтереси країни”. Не кожне порушення призведе до відкликання дозволу. Ці положення (на відміну від призупинення дії дозволу) передбачають збереження самого представництва, а не всієї іноземної фундації. Така фундація (в цілому) не пов’язана з польським правом. Отже, якщо фундація у країні розташування свого зареєстрованого офісу здійснює діяльність, яка карається за польським законодавством, це не є умовою для відкликання дозволу на діяльність її представництва на території Польщі.
Компетентний міністр може відкликати дозвіл. З цього не виникає жодних зобов’язань. Невиконання умов дозволу або порушення положень польського законодавства не призводять автоматично до відкликання дозволу. У будь-якому випадку обставини оцінюються компетентним міністром.
Відкликання дозволу залишається найбільш далекосяжним наглядовим заходом. В результаті представництво мусить припинити ведення діяльності, попередньо зазначеної в дозволі.
7.4.2. Призупинення дії дозволу
Призупинення дії дозволу відбувається, коли представництво або сама фундація „ несе загрозу безпеці чи іншим важливим інтересам країни. Як і у випадку відкликання, це компетенція відповідного міністра. Призупинення означає, що представництво фундації має припинити діяльність, зазначену в дозволі (до прийняття рішення про відкликання дозволу). Представництво (як і вся іноземна фундація) не може вимагати відшкодування в цьому відношенні. Ці суб’єкти господарювання не можуть вимагати відшкодування ймовірних прибутків, які не отримали вони через неможливість вести господарську діяльність протягом періоду призупинення.
7.5. Відсутність вимоги щодо реєстрації представництва
Немає вимоги вносити представництво іноземної фундації до Національного судового реєстру або будь-яких інших реєстрів. Представництво може вести господарську діяльність, але лише на допоміжній основі, якщо це допомагає в досягненні її цілей. Однак цю діяльність здійснює не саме представництво (без статусу юридичної особи), а іноземна фундація. У такій ситуації представництво має виділити на господарську діяльність суму в розмірі не менше 1, 000 злотих. Ведення господарської діяльності не може бути єдиною причиною для створення представництва.
7.6. Кінець функціонування представництва
Представництво припиняє свою діяльність не тільки в разі відкликання дозволу, але і за рішенням самої іноземної фундації і в разі її ліквідації.
