Франшиза

Франшиза – все більш популярна форма співпраці між діючими суб’єктами господарювання в Польщі. Це цікаво тим, що франчайзинговий договір  є різновидом безіменного договору, тобто договору, який не був прямо врегульований в положеннях чинного законодавства, але був створений на практиці.

В польському законодавстві  не має положень про франчайзинговий договір,  також їх не має в положеннях Цивільного кодексу, ні в окремих положеннях (наприклад, в окремому законі, що регулює питання  франчайзингу). Підставою для доречності укладення такого договору є загальний принцип свободи договорів, який міститься в Цивільному кодексі – відповідно до цього принципу юридичні особи можуть вільно формувати (створювати) взаємні правовідносини, якщо це не суперечить правовим положенням або принципам соціального співіснування.

Франчайзиновий договір регулює співпрацю між двома суб’єктами господарювання. На її підставі одна сторона, що називається франчайзером (також відома як: організатор мережі, франчайзер, франчайзер), надає іншій стороні, що називається франчайзі (також відома як учасник мережі, франчайзі, франчайзі), дозвіл на використання назви, символів, товарних знаків, патентів, ноу-хау, концепції та техніки ведення господарської діяльності та відповідної допомоги у веденні бізнесу, однак франчайзі зобов’язується вести власну господарську діяльність з використанням вищевказаних елементів, наданих франчайзером, і виплачувати  відповідну винагороду.

Іншими словами, франчайзі веде підприємницьку діяльність у мережі, якою управляє франчайзер. Модель і найвідоміший приклад франшизи у світі – бренд McDonald’s, тоді як у Польщі – мережа магазинів Жабка.

Ведення бізнесу в рамках франшизи характеризується тим, що кожен як правило, франчайзі веде бізнес на власний рахунок, але на підставі відповідного договору з франчайзерами, їх ділова діяльність певним чином уніфікована – так, щоб вона була уніфікована з усією франчайзинговою мережею.

Найважливіші елементи франчайзингового договору:

• Зобов’язання франчайзера включити підприємця до своєї франчайзингової мережі.
• Надання франчайзером відповідних дозволів на використання маркування, символів, технічних рішень, організаційних і комерційних рішень, інформації про мережу постачальників.
• Повноваження франчайзера контролювати те, яким чином франчайзі веде бізнес і як він реалізує свої права передбачені франчайзинговим договором (наприклад, популярним рішенням є особа так званого  ”таємного клієнта”, тобто особа, яка від імені франчайзера відвідує магазини або сервісні пункти, що належать до франчайзингової мережі, щоб перевірити анонімно, називаючи себе звичайним клієнтом, як франчайзі виконує договір).
• Зобов’язання франчайзі сплачувати франчайзеру узгоджену винагороду. Якщо ви починаєте вести бізнес в рамках франчайзингової мережі, від вас зазвичай також вимагається сплата так званого початкового збору (оплата за включення в мережу), який покриває витрати, необхідні для підготовки учасника до співпраці в рамках мережі (наприклад, доставка обладнання магазину, відповідне маркування, знаки). Потім   на періодичній основі сплачуються – поточні збори, як правило, залежно від фінансових результатів учасника мережі, досягнутих під час ведення бізнесу в мережі, і визначаються у відсотках або у конкретній сумі.
• Часто у франчайзинговому договорі також можна зустріти так зване положення про купівлю, яке зобов’язує франчайзі купувати конкретні продукти у самого франчайзера або у визначеного підприємця (наприклад, ресторан –, який здійснює діяльність у франчайзинговій мережі, повинен замовляти м’ясо в одного вказаного постачальника).
• У франчайзинговому договорі часто також містяться комплексні положення щодо зобов’язання зберігати таємницю. Це пов”язано з тим, що франчайзі надається дуже важлива інформація з точки зору франчайзера, яка має дуже високу економічну цінність для франчайзера.
• В багатьох випадках франчайзі також зобов’язаний не конкурувати.

Франчайзингові договори, як правило, досить обширні, а також посилаються на низку внутрішніх документів, що застосовуються у франчайзинговій мережі.

Мета франчайзера – щоб у всіх сервісних пунктах або магазинах, що входять до франчайзингової мережі, клієнт обслуговувався так само і мав доступ до одних і тих же продуктів (наприклад, якщо франчайзингова мережа укладає договір з постачальником газованих напоїв даного бренду, всі франчайзі в рамках господарської діяльності будуть зобов’язані пропонувати продукцію даного бренду).

Франшиза має ряд переваг, але і безліч недоліків з точки зору франчайзі. Якщо йдеться про переваги, слід згадати про можливість швидкого відкриття бізнесу під відомим брендом, отримання підтримки у розпочатті бізнесу та базування свого бізнесу на раніше перевіреній бізнес-моделі, яка функціонує в рамках мережі. З іншого боку, на франчайзі покладено багато обов’язків  і  він/вона повинен/на пристосувати свою діяльність до  правил, які застосовуються  у франчайзинговій мережі. Франчайзингові мережі також часто вимагають від франчайзі забезпечення далекосяжної cплати дебіторської заборгованості франчайзеру – наприклад, шляхом підписання франчайзі векселя in blanco.