Місце оподаткування послуг – експорт послуг в Україну та імпорт послуг з України

Якщо польський платник ПДВ надає послуги субєктам, що розташовані в Україні, або купує послуги у таких суб’єктів, загалом застосовуються ті самі правила визначення місця постачання (оподаткування ПДВ), що й у випадку операцій між платниками ПДВ у межах ЄС. Вирішальне значення тут є визнання сторін угоди платниками податків в значенні суб’єктів підприємницької діяльності та характер послуги.

Визначення місця постачання (оподаткування ПДВ) є важливим на практиці, оскільки дає змогу визначити, чи буде надання послуги в даній країні  оподатковуватись місцевим ПДВ, чи постачальник послуг виставлятиме рахунок-фактуру без податку із зазначенням необхідності для покупця здійснити  розрахунок податку за даною операцією, і останній здійснить цей розрахунок відповідно до закону в країнї свого проживання.

З точки зору польського платника податків, якщо він/вона купуватиме послуги, оподатковані за загальними принципами, у суб’єкта з України, який вважається платником податків, він/вона розраховуватиме податок на основі імпорту послуг. Згідно з юридичним визначенням, імпорт послуг – це надання послуг, у випадку виконання яких платник податків є одержувачем послуги (стаття 2 (9) Закону про ПДВ). Це той випадок, коли відповідно до статті 17 (1) (4) Закону про ПДВ:

• постачальник послуг є платником податків, який не має зареєстрованого офісу для ведення бізнесу або постійного місця ведення бізнесу в Польщі;
• одержувачем послуги є платник податків ( не враховуються тут деякі додаткові умови в особливих ситуаціях).

Важливо, що імпорт послуг не матиме місця, якщо покупець є споживачем. Тоді, залежно від виду послуг, буде стягнено польський ПДВ або операція буде оподаткована відповідно до принципів  в Україні.

При обліку імпорту послуг, за умови, що клієнт має повне право на відрахування ПДВ при придбанні відповідних послуг, клієнт повинен відобразити ПДВ, що підлягає сплаті та  ПДВ нарахований за такою операцією в рівних сумах у цій декларації з ПДВ за один і той самий період, що робить розрахунок фінансово нейтральним.

У свою чергу, у випадку експорту послуг між суб’єктами, що вважаються платниками податків, коли місце постачання буде в Україні, польський підприємець виставлятиме рахунок-фактуру з приміткою „зворотнє обтяження/odwrotne obciążenie”, без декларування податку ПДВ (так звана ставка NP), а операція буде задекларована в реєстрах ПДВ і в JPK_V7  як надання послуг за межами території країни.

У випадку експорту послуг постачальник послуг, що знаходиться в Польщі, як правило, має право вираховувати  нарахований податок на здійснені покупки, якщо таким відрахуванням можна було б скористатися  у випадку надання таких послуг, що оподатковуються в Польщі (стаття 86 (8)(1) Закону про ПДВ). Таким чином, якщо експорт послуг має значну частку в обороті даного суб’єкта господарювання, у своїх деклараціях з ПДВ він зазвичай декларує податок, який підлягає відшкодуванню або перенесенню на наступні періоди.

Слід також мати на увазі, що подібна ситуація виникне у випадку експорту звільнених від ПДВ послуг, що стосуються валют, страхування та фінансів (перерахованих у статті 43 (1)(7) та 37-41 Закону про ПДВ), якщо місцем їх надання є Україна або якщо вони безпосередньо стосуватимуться експортованих товарів. У таких ситуаціях постачальник послуг, розташований у Польщі, надаючи послуги, на які поширюється звільнення від сплати ПДВ, як правило, матиме право вираховувати ПДВ, що стягується з покупок, здійснених у зв’язку з наданням таких послуг.

У разі надання послуг між польським та українським платником податків (у розумінні статті 28а Закону про ПДВ) застосовується також загальний принцип, який вимагає визнання місця (країни), де платник податків, який є одержувачем послуги, має зареєстрований офіс (стаття 28b (1) Закону про ПДВ). Цей принцип поширюється на значну групу послуг, наприклад  бухгалтерський облік, юридичні, маркетингові послуги,  ремонт пристроїв. Однак слід пам’ятати, що якщо послуги будуть надаватися для постійного місця діяльності платника податків, тобто наприклад для філії української компанії в Польщі, польський постачальник послуг повинен вважати операцію наданням послуг в Польщі і додати ПДВ до своєї фактури. Подібна ситуація мала би місце, якби філія польської компанії в Україні закуповувала послуги у місцевих постачальників.

У свою чергу, у випадку, якщо надання послуг польським платником податків польським та українським споживачам, Польща є країною його зареєстрованого офісу ведення бізнесу (стаття 28c (1) Закону про ПДВ). У свою чергу, коли філія польської компанії в Україні надає послуги українським споживачам, у зв’язку з тим, що це постійне місце ведення бізнесу, місцем постачання буде Україна.